
Чорне вороння зграями ширяло над селами, заціпенілими в тяжкому смертельному сні 1933 року.
І стояла вона , осліплена від горя ,обдерта ,сива , напівблаженна ,мукою підпирала небо ,мати – Україна ,на велетенському хресті розіп’ята.
88 років тому нам хотіли винести вирок смерті.
88 років тому мільйони невинних людей були без жалю винищені Голодомором. Похоронним дзвоном по нашій землі прокотилася страшна чума.
Вклоняємось всім , хто жив у ці страшні роки.
Нехай полум’я свічки єднає нас у молитві , береже і передає з покоління в покоління пам’ять про одну з найжахливіших трагедій людства – Голодомор – геноцид українського народу.



